українською по-русски english
 
 
 
 
Фандорін Сергій Васильович, 2016-12-29 12:27:12
Хочу поділитися враженнями від поїздки у Львов 24-25 грудня . Були разом з дружиною. Подорожуємо часто.Поїздка була бюджетною, тому не очикували чогось особливого.Але ! Але вже при першій зустрічі приємне враження склав наш "провідник" Сергій .Веселий,оптимістичний. Він зразу дав порцію позитиву групі і підтримував цей настрій весь час подорожі! Далі був Львів і захоплюючи екскурсії ! У Львові були вже не перший раз,але інформацію яку цікаво подавали наші екскурсоводи Тарас та Роман почули вперше. Було дуже цікаво! Окрема дяка водію. Ми були спокійні! Мотель був простенький. Але за такі гроші не вимагали чогось особливого.Головне було тепло і без запахів. Все сподобалось! Ми гарно провели час! Навіть його "розтянули"у просторі! Дякуємо "Патріоту"! Керівнику групи Сергію привіт і гарних подорожей !
Відео

Чернобыльская зона. 9 октября 2010 г.
Дивитися всі відео

Музей коштовного та декоративного каміння - Бункер Сталіна - Монастир Казанської ікони Божої Матері

23 вер 2017 (08:00:00)
250.00 грн.
тривалість: 10 годин

Час переміщення по маршруту:

08:00 – виїзд з міста Житомир / збір групи на майдані Перемоги;
09:00 – прибуття в смт Хорошів / музей коштовного та декоративного каміння, Кутузівський парк, пам’ятник Кутузову, могила Трубецьких;
12:00 – переїзд в м. Коростень / військово-історичний об’єкт «Скеля», Коростенський краєзнавчий музей, пам. Покрови Божої Матері, пам. Деруну, купальня княгині Ольги, пам. княгині Ольги, пам. князю Малу, пам. Малуші;
15:00 – візит в с. Кипяче / монастир Казанської ікони Божої Матері, цілюще джерело;
18:00 – прибуття в м. Житомир.

Опис об’єктів огляду:

На даному етапі поїздки Ви ознайомитесь з неповторними історичними фактами та об’єктами, якими гордитьсь не тільки Житомирщина, але й вся Україна. 

Музей коштовного та декоративного каміння - один із відомих геологічних музеїв України і світу. В даний час мінералогічний музей налічує більш як 1 500 експонатів, які розміщені в 5 екпозиційних залах і характеризують мінерально-сировинні ресурси коштовного та декоративного каміння України. Сьогодні музей відомий як унікальне зібрання не тільки мінеральних камерних пегматитів Хорошівського родовища, а й зразки гірських порід і мінералів з усіх регіонів України і світу. Різноманітні за розміром, формою та забарвленням кристали берилу, гірського кришталю, цитрину, моріону, топазу, аквамарину, аметисту, флюориту та інших. Тут, і тільки тут, стовідсотково діє правило, що краще один раз побачити. Але навіть побувавши раз в музеї, ви захочете повернутися сюди знову, адже за один раз цю багатющу колекцію осягнути просто неможливо.

Також поза увагою не залишаються:

Кутузівський парк та пам’ятник Михайлу Іларіоновичу Кутузову – історична доля пов’язала в свій час Михайла Кутузова з Володарським краєм. Трапилося це ось за таких подій: 1793 правобережна Україна відійшла від Речі Посполитої до Російської імперії. Маєтностями краю та Горошками (смт. Хорошів) тоді володів житомирський суддя Ігнатій Дубравський. Можливо він володів би ними і надалі, якби не став активним учасником польського повстання під проводом Тадеуша Костюшки. Повстання було розгромлене, Польща, як держава перестала існувати в 1795 році, а дані володіння Катерина ІІ конфіскувала й подарувала за свої славетні вікторії над турками Михайлу Іларіоновичу Голєніщеву-Кутузову. Хоча в Горошках він з’явився тільки в 1802 році і постійно перебував до 1805 року. Це пов’язано було з тим, що він не міг знайти спільної мови з новим імператором Олександром І, знаючи, що саме Олександр був причетний до вбивства свого батька імператора Павла І. Вийшовши у відставку та маючи багаточисельну родину (п’ять доньок), Кутузов зайнявся впорядкуванням фортечного комплексу, маєтку та господарськими справами. Він побудував цегляний завод, цегла якого пішла на відновлення другого ярусу валів. В 1803 році поруч з маєтком на лівому березі Ірші був побудований залізо ливарний завод – гамарня. Тут з місцевої болотної руди виливали ядра та гармати. Хочеться нагадати, що Волинь тоді була прикордонною територією, а в Європі тривали наполеонівські війни.

Саме з Горошок в 1805 році Михайло Іларіонович вирушив в Хорошів, де прийняв командування Подільською Армією. Таким чином, його опала завершилася. З Хорошова російські війська рушили на Аустерліц, де відбулася знаменита битва російсько-австрійських військ з Наполеоном Бонапартом. В Горошки Кутузов ще приїжджатиме в 1806, 1809, 1810 та 1811 роках. Саме з свого палацу (він був дерев’яним і знаходився в центрі сучасного Кутузівського парку), Кутузов пише численні листи до великої рідні. Ці листи пройняті батьківською любов’ю до доньок та дружини Катерини Іллівни. У них він повідомляє про своє здоров’я, вирішення господарських справ для покращення майнового стану сімейства.

Перебуваючи в Горошках в 1812 році, він отримав звістку про напад Наполеона на російську державу. Кутузов терміново виїжджає в Санкт-Петербург.

У 1813 році під час закордонного походу, в містечку Бунцлау славетний російський полководець, рятівник Вітчизни Михайло Кутузов помре. Його маєтності в Горошках відійдуть до молодшої доньки Дарії Опочніної.

У 1959 році в південно-західній частині парк був встановлений пам’ятник Михайлу Іларіоновичу на фоні дубів, ним же і посаджених. Зараз ми можемо бачити інший пам’ятник, що був встановлений в 2006 році на місці зруйнованого. Більшість туристів та екскурсантів фотографуються саме тут. Це можете зробити і ви.

Могила Трубецьких Василя та Олександри – за 300 метрів на південь від парку ми побачимо на старовинному кладовищі могилу Трубецьких Василя та Олександра. Так, вони належали саме до славетного роду Трубецьких, який бере початок XV століття. У цього князівського роду були великі полководці Російської держави, серед них полковник С.П. Трубецький, один із очільників повстання декабристів. Василь та Олександра в 1874 році стали власниками Горошківськогомаєтку. Більш відомою була Олександра Олександрівна Трубецька, яка активно господарювала в маєтку, володіла цегельним заводом, що був закладений ще Михайлом Кутузовим. Горошківським маєтком родина володіла до початку ХХ століття.

Військово-історичний об’єкт "Скеля" - це:

Коростенський укріпрайон займав оборону 182 кілометри і нараховував 456 ДОТів - потужнішої оборонної лінії на західному кордоні СРСР просто не існувало.
Секретний бункер побудований за проектом відомого генерала Дмитра Карбишева, який за основу використав стародавні древлянські підземелля.
Роботи над об'єктом «Скеля» розпочалися у 1928 році, закінчилися у 1935-37-х роках, велися вони у величезній секретності.

Крім того, ви відвідаєте:

Коростенський краєзнавчий музей (1924р.) - це був перший музей в місті, де працювали ентузіасти музейної справи, відомі в Україні вчені - археологи, етнографи, історики: Федір Козубовський (перший директор музею), Костянтин Черв'як, Никифор Дмитрук. Пізніше, в 30-х роках, вони всі були репресовані. У роки Великої Вітчизняної війни музей був зруйнований. Нову експозицію відкрили лише у 1987 році.Артефакти, які розповідають про природу та історії коростенського краю від давніх часів до наших днів, в даний час налічують 20 тисяч одиниць. Після розкопок Червоної гірки в 2001-2004 роках музей поповнився колекцією унікальних знахідок - великою зборами кераміки VI-X століть нашої ери і унікальними ювелірними прикрасами, які носили Древлянки.

Пам'ятник Покрови Божої Матері - це чи не єдиний православний релігійний пам'ятник в Україні. Коростенці обрали Божу Матір покровителькою міста.

Пам’ятник князю Малу - встановлений на кручі над рікою Уж з нагоди 1300-річчя міста. Являє собою 10-метрову фігуру князя Мала, виконану з міді. Мал зображений у вигляді воїна в давньоруських обладунках, який спирається на важкий меч.Мальовниче місце для скульптури вибрали не випадково. Тут війська князя Мала, що повстали проти нестерпних поборів київського князя Ігоря, отримали перемогу над князівської дружиною в 945 році, а самого Ігоря стратили після суду. Мал - друга з відомих коростенський князів постать. Першим був його батько Ніскіня. Онуком Ніскіні був відомий нам усім билинний герой, один із трьох богатирів Добриня Ніскініч, якого з часом "переробили" в Добриню Микитовича. Цікаво, що в Коростені на даний момент проживає кілька десятків сімей з прізвищами Микитович, які є прямими нащадками князя Ніскіні.

Памятник княгині Малуші - має історичне походження та присвячений княжній Малуші древлянській, матері Володимира Великого.

Пам’ятник Деруну - оригінальний пам'ятний знак на вшанування традиційної поліської страви деруни.

Урочище “Кипяче” розташоване на правому березі річки Ірша, в чотирьох кілометрах від селища Чоповичі Малинського району Житомирської області. Надзвичайно мальовнича місцевість, напрочуд гарні зелені ліси. Але крім казкової природи це місце відзначено особливим Божим Промислом, обрано Самою Царицею Небесною.

В 1911 році на цьому місці, по переданню, з’явилась у вогняному сяйві ікона Пресвятої Богородиці двом жінкам. Жінки намагались взяти ікону в руки, але ікона опалила їх. Опіки залишились на  тілах на все життя. Жінки згодом прийшли разом зі священиком, який відслужив молебень і з трепетом взяв ікону в руки. Передання свідчить, що це був Казанський образ Божої Матері. На місці явлення ікони забило джерело, вода  закипіла, як в Силоамській купелі, тому це місце дістало назву “Кипяче”. Вода мала цілющі властивості. Почерпуючи воду після молитви, умиваючись нею та її споживаючи, хворі виліковувались від багатьох хвороб і навіть сліпоти. Господь по молитвам Пресвятої Богородиці являв великі милості...            

У вартість туру входить:

У вартість туру не входить: 

відвідування військово-історичного об'єкту „Скеля" - 15 грн. (з урахуванням послуг екскурсовода).

відвідування Коростенського краєзнавчого музею - 15 грн. (з урахуванням послуг екскурсовода).

відвідування музею коштовного і декоративного каміння - 20 грн. (з урахуванням послуг екскурсовода).

Фото


Маршрут


Просмотреть увеличенную карту

Коментарі: